Полювання та рибальство

Риби — група хребетних тварин, що у процесі еволюції сформувалась у водному середовищі і живе виключно в ньому. Риби населяють усі водойми — від струмків і невеликих ставків до океанів. Одні з них усе життя живуть у морях (тунець, тріска, палтус), інші — у прісних водоймах (річковий окунь, карась, харіус), деякі, так звані прохідні риби, — більшу частину життя живуть у морях, а розмножуються в ріках (осетри, кета, горбуша) або навпаки (річковий вугор). Більшість риб активно пересувається в товщі води. У них, як правило, обтічна форма тіла, шкіра покрита кістковою лускою, є плавці. Дихають зябрами. У світовій фауні налічується близько 25 тис. видів риб, з них в Україні — близько 200.

Надклас Риби об'єднує два класи: Хрящові риби та Кісткові риби.

Будова та життєдіяльність риб.

Зовнішня будова. Тіло риб здебільшого обтічної форми: загострена голова плавно переходить у тулуб, який закінчується звуженим хвостом. На голові містяться пара очей, пара ніздрів, ротовий отвір і зяброві кришки. На тулубі є парні (грудні та черевні) і непарні (спинний, хвостовий та анальний) плавці. За допомогою парних плавців риба здійснює плавний рух, піднімається і опускається в товщі води, повертає тіло, зберігає рівновагу. Непарні плавці надають тілу стійкості. Зовні тіло вкрите кістковою лускою, яка виконує захисну функцію. У шкірі є багато залоз, що виділяють слиз, який зменшує тертя риби об воду і сприяє швидкому руху, а також захищає її від збудників бактеріальних і грибкових хвороб.

Внутрішня будова та життєдіяльність. Скелет складається зі скелета голови (черепа), хребта та скелета плавців. Череп захищає головний мозок; він нерухомо з'єднаний з передньою частиною хребта. Хребет складається з хребців, в яких виділяють тіло і дуги. Верхні дуги хребців утворюють канал, всередині якого проходить спинний мозок. Нижні дуги тулубових хребців не змикаються, до них прикріплюються ребра. Нижні дуги хвостових хребців зливаються і утворюють канал, через який проходять кровоносні судини. Скелет плавців представлений кістковими променями. Парні плавці опираються на пояси кінцівок. Скелет захищає внутрішні органи і є опорою для розвиненої поперечнопосмугованої мускулатури.

М'язи складаються з м'язових сегментів і краще розвинені на спинному боці й у хвостовому відділі. На відміну від хрящових риб, у кісткових розвинені м'язи, які здійснюють рух зябрових кришок.

Травна система починається ротовим отвором. У більшості риб на щелепах і деяких кістках ротової порожнини містяться дрібні гострі зуби, які беруть участь у захопленні та утримуванні здобичі. Через глотку і короткий стравохід їжа потрапляє в шлунок, а далі — у кишечник, який закінчується анальним отвором. У риб добре розвинені печінка і підшлункова залоза; слинних залоз немає. Клоака відсутня.

Плавальний міхур характерний для більшості видів кісткових риб. Це — тонкостінний виріст кишки, заповнений сумішшю газів (киснем, азотом, вуглекислим газом). Змінюючи об'єм плавального міхура, риби змінюють свою питому вагу і регулюють глибину занурення (при збільшенні об'єму — піднімаються догори, а при зменшенні — опускаються нижче).

Органи дихання риб — зябра — містяться на чотирьох зябрових дугах. На зовнішньому боці зябрових дуг містяться зяброві пелюстки, пронизані густою сіткою капілярів, де відбувається газообмін. Дихає риба киснем, розчиненим у воді. На внутрішній поверхні зябрових дуг розташовані зяброві тичинки — своєрідний цідильний апарат, що запобігає потраплянню їжі у зябра.

Кровоносна система представлена двокамерним серцем і судинами. Серце складається з передсердя і шлуночка. Воно наповнене лише венозною кров'ю. Насичена вуглекислим газом кров від різних органів риби рухається по венах до серця, потрапляє в передсердя, з нього у шлуночок. Із шлуночка венозна кров по черевній аорті та приносних зябрових артеріях надходить у зябра, де відбувається газообмін. Окиснена в зябрах кров по виносних зябрових артеріях, спинній аорті та інших артеріях тіла надходить до всіх органів. Для риб характерне одне коло кровообігу.

Видільна система представлена стрічкоподібними нирками, що розташовані вздовж хребта і щільно до нього прилягають. Сеча, що утворюється в них, по сечоводах надходить у сечовий міхур, який відкривається назовні отвором позаду анального отвору.

Обмін речовин у риб здійснюється повільно, тому температура їхнього тіла е невисокою і коливається залежно від температури навколишнього середовища. Риби — холоднокровні тварини.

Розмноження і розвиток риб.

Статева система. Кісткові риби здебільшого роздільностатеві тварини. Органи розмноження самок — два довгастих яєчники, самців — два довгастих сім'яники. До початку розмноження в яєчниках розвиваються ікринки, у сім'яниках — рідина зі сперматозоїдами.

Нерест. Для розмноження риби переміщуються в місця, найбільш сприятливі для розвитку майбутнього потомства. Для більшості риб характерне зовнішнє запліднення. В обраних місцях самки відкладають ікру, а самці поливають її сім'яною рідиною. Процес відкладання рибами ікри з подальшим її заплідненням сім'яною рідиною самців називається нерестом, а переміщення риб до місць нересту — нерестовими міграціями. Риби деяких видів після нересту гинуть.

Розвиток риб відбувається з перетворенням. У заплідненій ікринці утворюється багатоклітинний зародок, який розвивається за рахунок жовтка, багатого на поживні речовини. Через кілька діб з ікринки виходить личинка, яка попервах живиться залишками жовтка, а згодом переходить до самостійного живлення. Личинка, як правило, спочатку живиться планктоном, а потім їжею, яку споживають дорослі риби. Личинку, схожу на дорослу рибу, але ще малу за розмірами, називають мальком.

Турбота про потомство у більшості риб виявляється в основному у виборі місць для відкладання ікри. У риб, що відкладають невелику кількість ікринок, самці роблять гнізда на дні водойми з кусочків водоростей (триголкова колючка) або з пухирців повітря (макроподи) і охороняють запліднену ікру і личинок, що вийшли з неї; самці африканської прісноводної риби тиляпії виношують ікру в ротоглотковій порожнині, в якій у разі небезпеки ховаються навіть мальки. Інстинкт «турботи» діє тільки доти, поки личинки безпомічні, а в батьків не виділяється травний сік.

У деяких риб, наприклад, у гуппі, мечоносців, запліднені ікринки затримуються в яйцепроводах самок, і тому личинки, що розвиваються з них, вийшовши у воду, здатні до самостійного життя.

Різноманітність кісткових риб.

До класу Кісткові риби належать хрящекісткові, дводишні, кистепері та костисті групи риб.

· Хрящекісткові риби — малочисельна давня група найпримітивніших кісткових риб, які мають переважно хрящовий скелет (кістки трапляються лише в черепі), зяброві кришки, плавальний міхур. Основу осьового скелета формує хорда, яка зберігається протягом усього життя. Тіла хребців розвинуті слабо, хоча добре помітні верхні та нижні дуги хребців. Уздовж тіла проходить 5 рядів луски у вигляді великих кісткових щитків, так званих «жучків» або «бляшок». Голова з витягнутим рилом, тому ротовий отвір розміщений у нижній частині голови у вигляді поперечної щілини. Хвостовий плавець нерівнолопатевий, парні плавці розміщуються горизонтально. Сучасні Хрящекісткові риби представлені одним рядом Осетроподібні, який об'єднує велику кількість рідкісних видів» Серед них на Україні зустрічаються білуга чорноморська, осетр атлантичний, осетр чорноморсько-азовський, севрюга та шип. Усі вони занесені до Червоної книги України.

· Дводишні риби — невелика давня група риб (всього б сучасних реліктових видів), які поширені у прісних водоймах Австралії (рогозуб), Центральної Африки (4 види протоптерусів), Південної Америки (лусковик, або лепідосирен). У цих риб хорда зберігається протягом усього життя, не розвиваються тіла хребців. У дводишних є одна або дві легені, які забезпечують їм атмосферне дихання.

· Кистепері риби — давня група кісткових риб, представлена єдиним сучасним реліктовим видом латимерією. Скелет у неї в основному хрящовий, є добре розвинута хорда. Парні плавці слугують не лише для плавання, але й для пересування по крутих схилах вулканічного дна. Плавальний міхур, подібно до легень дводишних риб, відходить від черевного боку передньої частини стравоходу, досить редукований і має вигляд трубки, що переходить в оточений жиром тяж. Виявлена латимерія (1938 р.) має велике значення для розуміння походження наземних хребетних тварин, оскільки викопні кистепері риби вважаються їхніми предками.

· Костисті риби — наймолодша за часом виникнення і найрізноманітніша за видовим складом група сучасних риб (близько 96% усіх видів). Поширені майже в усіх водоймах Землі. До цієї групи належать ряди: Коропоподібні (карась, короп, лящ, плітка), Оселедцеподібні (оселедець чорноморський, кілька чорноморська, шпрот чорноморський, анчоус європейський, або хамса), Окунеподібні (скумбрія звичайна, ставрида звичайна, окунь річковий, тунець звичайний) та багато інших. Загальними ознаками костистих риб є наявність кісткової луски, окостенілого скелета, плавального міхура; хорда розвивається тільки в зародків.

РЯД КОРОПОПОДІБНІ

Ряд об’єднує понад 2 тис. видів, що складає близько 15% від загальної кількості видів кісткових риб. Довжина тіла – від 2см до 1,5м. Спинний плавець – один, у деяких риб (карась, сазан) із твердим променем. Рот висувний, зубів на щелепах частіше немає. Коропоподібні – переважно прісноводні риби, серед яких є рослиноїдні, хижі й всеїдні.

До хижих риб належить кілька видів піраній, що живуть у річках Південної Америки. Небезпечними для тварин і людини є піранья звичайна і велика піранья.

Хижою рибою є також електричний вугор.

У водоймах України найпоширенішими представниками коропоподібних є плотва, ялець, жерех, лин, вусань, лящ, рибець, уклейка, чехоня, сазан, карась, амур. Усі вони мають велике промислове значення.

Лин (Tinca tinca) — риба родини коропових. Широко розповсюджений у прісних водоймах Європи. Назву риба отримала скоріш за все внаслідок здатності на повітрі "линяти": спійманий лин вкривається великими чорними плямами внаслідок відшарування від шкіри слизу, що вкриває тіло риби.

Особливості будови

Риба може досягати довжини 70 см та ваги 7 кг. Тіло високе, товсте, вкрите густим шаром слизу; луска дрібна. Рот кінцевий, маленький, м'ясистий з маленькими вусиками по боках. Глоткові зуби однорядні (зазвичай 4-5), широкі, на кінцях загнуті в невеликі гачки. Очі невеликі з червоною райдужкою. Всі плавці закруглені, дуже темні. Черевні плавці у самців помітно довші, ніж у самиць. У бічній лінії від 87 до 105 лусок. Забарвлення риби залежить від якості води характеру ґрунту та освітлення водойми, спина темно-зелена, боки оливкові, черево сіре. В річках лин золотистий, в тінистих лісових озерах темно-зелений, майже чорний.

Спосіб життя

Лин — малорухлива донна риба, живе у стоячих водах із замуленим дном, які гарно прогріваються та мають багато рослинності(затони річок, ставки). Лин уникає течії та холодної води. Гарно переносить дефіцит кисню. Не створює великих скупчень (окрім часу нересту та зимівлі) та мало рухається по водоймі. На зимовий період переміщується у самі глибокі місця водойми, де може занурюватись у муляку. Прокидаються від сплячки у березні та на початку квітня та починають активно харчуватись, доки не розпочнеться нерест. Дорослі особини харчуються дрібними ракоподібними та молюсками, а також іншими безхребетними, яких розшукують у муляці, крім того можуть споживати водорості.

Розмноження

Статевої зрілості лин досягає у віці 3 — 4 роки та довжині 17 — 18 см. Нерест пізній, починається у кінці травня при температурі води 20°C та продовжується до 2 місяців в 2 — 3 етапи з проміжками, що відповідають часу дозрівання чергових порцій ікри. Ікра відкладається у чистій слабо проточній воді на глибині 0,6 — 1м на підводні частини рослин. Ікра дрібна, зеленуватого кольору. Риби характеризуються великою плодючістю, але велика кількість ікри та молоді гине по різним причинам. Личинки та мальки розвиваються довго та повільно ростуть. Швидкість росту молодих особин залежить від місця проживання — в південних районах вони ростуть та розвиваються значно швидше, ніж у північних. Живляться спочатку зоопланктоном та водоростями, потім різноманітними безхребетними.

Риба має гарні смакові якості, є об'єктом промислу для рибалок-аматорів та в деяких регіонах об'єктом розведення. Виведена золота форма лина, що аналогічна золотій рибці, яка виведена від карася. В деяких країнах Європи м'ясо, печінка, слиз лина вважаються лікарськими препаратами.

КРАСНОПІРКА

Населяє більшість водойм України за винятком Криму. Довжина тіла — до 36 см, маса може досягати 1,5 кг.

Живиться переважно водною рослинністю та дрібними безхребет­ними. Нерест проходить навесні й на початку літа. Самка викидає понад 200 тисяч ікринок.

ЧШЧКУР (КОБЛИК)

Живе у майже всіх річках на те­риторії України, віддаючи перевагу мілководним ділянкам з піщаним дном. Довжина тіла — до 15 см, маса — не більше 80 г. Живиться дрібними черв'яками, ракоподібними організмами та личинками комарів-хірономід. Три­мається зграями. Нерестує навесні та на початку літа, викидаючи не більше 3 тисяч ікринок.

САЗАН

Дикий короп, якого одомашнили в Європі та Китаї. Нині це звичайна риба водойм України, крім Криму. Чудово почувається в солонуватій воді.

Довжина — до 1 м, маса — до 60 кг. Живиться рослинною і тваринною їжею.

Легко дробить мушлі молюсків і перетирає водні рослини міцними глоткови­ми зубами. Нереститься тільки в прісній воді. Самка викидає від 600 тисяч до 1,5 мільйона ікринок. Швидко росте й до кінця першого року життя досягає маси 350—400 г, тому його широко розводять у ставках.

лящ

Живе в річкових заводях і затонах, а також в озерах і водоймищах України, за винятком Криму. Довжина тіла може досягати 50 см, маса — до 5 кг.

Живиться черв'яками, молюсками та ракоподібними. Нереститься навесні на залитій повінню прибережній рослинності. Під час шлюбних ігор лящі шумно хлюпощуться на мілководді. Продуктивність самки — до 390 тисяч ікринок.

Дрібні особини мають сріблясте забарвлення, крупні значно темніші, із золотим вилиском.

ПЛІТКА

Живе у водоймах по всій Україні, крім Криму. Із річок, що впадають у море, проникає в солону­ваті води прибережних заток. Довжина тіла плотви — до ЗО см, маса — до 800 г.

Живиться різноманітними водними без­хребетними, переважно молюсками, мушлі яких роздроблює міцними глотковими зубами. Самка плотви навесні викидає до 100 тисяч ікринок, а самка тарані — вдвічі більше. Утворює гібридні форми з краснопіркою та лящем, що мають трохи інший зовнішній вигляд.

Прохідна форма плотви — тарань — мешкає в опріснених ділянках Чорного та Азовського морів. Вона може досягати маси 1 кг і 50 см завдовжки.

КАРАСЬ ЗОЛОТИЙ

Поширений по всій Україні, за винятком Криму. Віддає перевагу водоймам із стоячою водою. Заселяє всі придатні місцепомешкання, навіть найменші водойми, в яких тільки може жити риба.

Довжина тіла — 45 см, маса — до 3 кг.

Живиться водною рослинністю, без­хребетними та детритом (поживною час­тиною мулу). На початку літа прохо­дить нерест. Плідність самки — до 300 тисяч ікринок. Ікра викидається порційно, невеликими грудочками.